Ласкаво просимо до нашого древнього міста
Кожне місто має історію власної назви. Існує кілька легенд походження назви міста – Любеч.
Згідно з першою – великі князі Аскольд і Дір, проходячи по Дніпру, довго насолоджувались місцевим краєвидом, зупинилися тут і назвали місце – ”Любезное”.
Згідно з іншою – був князь Люб і Любеч – місто від нього.
Згідно з третьою – назвали місто на честь нареченої чернігівського князя – Любави.
Інша легенда говорить про те, що древні греки називали Любеч по-своєму - Амадокою, тобто, місцем виготовлення човнів ( човнів-однодерок ).
Існує ще декілька версій, легенд та переказів про назву міста, але, безумовно, назва слов’янського походження від слів "любий", "любовний", "милий" і т.д.
А й справді, чи можна без захоплення дивитися на прекрасну землю, заколихану хвилями Дніпра, з її живописними долинами та кручами, сповненими дивовижної величі і краси?!
" Любити! ",- вже дуже часто згадувалось на вустах тих, хто знайомився з Любечем.
Тому, мабуть, не даремно назва міста походить саме від цього слова...
Любеч - селище міського типу з населенням менше 10 тис. чол., розташоване на відстані 250 км від столиці нашої держави - Києва, 54 км. від обласного центру - Чернігів та 30 км. від районного центру Ріпки.
Людині, яка вперше приїхала сюди і мало знайома з історією, невідомо, які історичні події прокотились на цій сивій землі.
Розташований Любеч на лівому березі Дніпра на тому місці, де високі пагорби охоплюють з півдня великі болота Перисте і Замглай, клином упираються в берег Дніпра, створюючи природну фортецю на річці.
В Любечі є все: зелені пагорби і яри, ліси хвойні та листяні, широкі заплавні луки, річки і озера, джерела і непрохідні болота.
У двох кілометрах на північ від Любеча знаходиться давня стоянка людини часів неоліту, бронзи та раннього заліза - урочище "Чобіток".
В цьому місці знаходиться кам’яна гряда.
Навколо Любеча багато городищ, але всі вони поступаються йому в природних фортифікаціях.
Місцевість Любеча дуже красива і багато чим нагадує краєвиди Києва, та й назви його районів нагадують древньоруську столицю - Гора, Низ, Подол, Подольниця, Горки, Оболонь, Слобідка, Берестове, Дніпровський спуск, Високе поле, Гончарівка, Болгачівка, Оберемочок, Карпилівка, Сидорівка та інші.
"Археологічний комплекс" Любеча знаходиться на високому лівому березі Дніпра.
Тут на відстані 5 км. з півночі на південь розміщені курганні могильники ІХ-Х ст., язичницьке святилище, замок ХІ - ХІІ ст., монастир, урочище Гончарівка, придорожні кургани-вехи на шляху в Чернігів, - так описав розкопки в Любечі Рибаков. 
В центрі Любеча величезний пагорб - останиць, овіяний багатьма легендами та переказами.
В 1982 році, в дні святкування 1100-ліття Любеча, на ньому установлено пам’ятний мармуровий знак.
Гора має такі назви: "Замкова гора", "Замок" і "Мазепина гора".
Проти "Замкової гори" знаходиться пагорб "Лиса гора", де знаходилось язичницьке святилище і могильник ІХ-ХІІІ ст..
В районі Любеча знаходиться декілька курганів і курганних груп.
Про один із них - "Чортов палець" або "Оберемочок" - ходить кілька легенд, пов’язаних з язичницьким часом та Антонієм Печерським.
По східній околиці Любеча в крутих високих та глинястих берегах протікає річка Гончарка.
Житловий масив, який прилягає до неї, і до цього часу зветься Гончарівка.
По знахідках домонгольської і пізнішої кераміки дослідники вважають, що там був основний район гончарного виробництва.
Межі укріплень міста ХІІ-ХІІІ ст. чітко простежуються по вулицях Провалля, або ім.Толстого, Воровського, Музичний провулок.
Місцями висота валу сягає 3-5 метрів при ширині 5-10 метрів.
На південній околиці Любеча знаходиться дальня печера Антонія, де проходить Хресний хід і богослужіння в день народження Преподобного 23 липня.
Ближня печера була викопана в 1692 році монахами Києво-Печерської Лаври Іоною Можневським та Інокентієм Щирським
на честь 600-річчя пам’яті Антонія на місці, де за припущенням вчених була древня печера.
Про це свідчить Універсал гетьмана Мазепи від 1694 року, в якому Можневському і Щирському дозволено відновити монастир, започаткований в ХІ ст. печерою святого Антонія.
Ця печера, як і палац графа Милорадовича, зруйновані.
З пам’яток більш пізнього часу збереглися рештки кам’яниці Полуботка( початок ХУІІІ ст. ) та Спасо-Преображенський храм ( кінець ХУІІІ ст.-початок ХІХ ст. ).
Взагалі в Любечі ще на початку ХХ ст. було вісім церков, деякі з них відносились до середини ХУІ ст. - всі вони зруйновані, останньою - церква святої Ганни в 1963 році.
На початок сторінки
|
